Виховний захід
Тема. Осінь щедра та багата!
Мета. Ознайомити дітей зі змінами, які відбуваються у природі восени, допомогти учням відчути красу рідної природи, викликати бажання більше спілкуватися з нею, дбайливо ставитись до неї, продемонструвати щедрість осені, її красу; знайомити з традиціями українського народу; розвивати спостережливість, вміння захоплюватися красою; виховувати любов до своєї землі, свого народу.
Обладнання. Зала, де проводиться свято, прибрана вишитими рушниками, осіннім листям, квітами Гості сидять за столами.
на сцені — три картини:
• перша — «Вересень»: осінній сад, зелена трава, блакитне небо;
• друга — «Жовтень»: на пагорбі декілька беріз у золотому вбрані, гриби, жовта трава;
• третя — «Листопад»: на дубах — побуріле листя, де-не-де деревця горобини, у небі — журавлиний клин.
Три хлопці — Вересень, Жовтень, Листопад — у вишитих сорочках, широких козацьких шароварах. Вересень — у брилі, Жовтень — у вінку з осінніх листків, Листопад — у капелюсі.
Усі діти — в українських костюмах.
Осінь — учитель. Вона також в українському костюмі, з вінком з осінніх квітів на голові. Виходять діти. Попереду сідають два хлопчики і дві дівчинки. Вони вишивають і ведуть між собою розмову.
Хід свята
Вчитель. Діти! Подивіться, будь ласка, на наше віконце. Що ви там бачите? Кленовий листочок. Але це не простий кленовий листочок. Це лист від когось. А дізнаєтесь, якщо відгадаєте загадку.
Лист від Осені: «Дорогі діти! Сьогодні я хочу запросити Вас до себе в гості. Відгадайте загадку.
Несу я урожаї,
Поля знов засіваю,
Птахів на південь відправляю,
Дерева роздягаю,
Та не торкаюсь я ялиць і сосен.
Я – … (осінь)».
Так, діти, правильно. Це Осінь.
Діти! Давайте її покличемо. (Діти кличуть Осінь). (Приходить Осінь. Несе кошик із фруктами, листочками.)
Вихователь. Ось у нас у гостях осінь зі своїми дарунками. А як можна сказати про осінь? Яка вона? (Тепла, суха, сонячна, дощова, рання, пізня, чудова, золота, довга, коротка, барвиста, холодна, багата, щедра).
Виходить Осінь зі своїми трьома синами-місяцями: Вереснем, Жовтнем і Листопадом.
Осінь. Я — Осінь! Йду до вас на свято не сама, а зі своїми трьома місяцями, бо всі вони добре попрацювали, щоб людям було легше пережити зиму, а тепер час і відпочити мені й моїм синам. А у вас так гарно, ви такі милі та гостинні діти, що ми прийняли ваше запрошення і прийшли до вас.
По землі простую швидко,
Кольори міняю.
І тепер на поле рідко
Сонце посилаю.
Щоб земля могла спочити
І набратись сили,
Бо ж вона пшеницю й жито
Для людей зростила.
Фруктів, овочів багато —
Усього доволі!
А тепер спочинок-свято
Буде в лісі, в полі...
А на землю дощик буде
Часто накрапати,
Щоб спочинок мали люди
І земелька-мати.
Щедрим золотом укрию
Гори і лісочки
І дощами гарно вмию
Всі поля й садочки.
Я води подоливаю
У ставки і в ріки.
Болота понапуваю
Менші і великі.
А ось і мої місяці. Кожен сумлінно виконував свою роботу, щоб підготувати землю до зими. У кожного були свої обов’язки. Про це вони вам і розкажуть.
Вересень
Я — Вересень! Я до школи діток завжди закликаю,
А роботи в мене — непочатий край!
Я ворота в осінь першим відчиняю,
Ввечері тумани посилаю в край.
Звожу я картоплю, кавуни і дині,
Тож робота в полі і в саду кипить.
Все зібрати люди встигнути повинні,
Восени не можна змарнувати й мить!
Я труджусь невпинно — і збираю, й сію,
І співаю славу вічну трударям,
Ще й дарую людям щастя і надію
Та тумани сиві роздаю полям,
Щоб укрити землю ніжною красою.
На добро умити всі земні плоди,
Напоїти поле чистою росою,
Все роздати людям із землі й води...
Чи знаєте ви прикмети вересня? (Діти наводять приклади.)
Хлопчик. Кажуть у народі, що вересень — рум’янець року. Садок у вересні, що кожух у січні. Всякому літові кінець, а осені початок. Вересневий час — сім погод у нас. Назва місяця пов’язана з рослиною, поширеною на Поліссі. Це — верес, що буйно цвіте дрібненькими рожево-бузковими суцвіттями саме у вересні і є дуже цінним медоносом.
Хлопчик. Із середини вересня відлітають у вирій птахи. Коли люди бачили в небі журавлиний ключ, то обов’язково приказували: «Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку!» А ще у вересні є цікаве свято Здвиження. Воно припадає на 28 вересня. Цього дня не можна ходити до лісу, бо там збираються вужі, гадюки, ящірки і починають «радитися», де їм перезимувати. За легендою, якщо на таке кубло натрапить людина, то її можуть покусати. Справді, в цю пору плазуни лаштуються на зиму. Мабуть, тому і виникла легенда, щоб люди не заважали лісовим мешканцям налаштуватися на зиму. У вересні ще чимало цікавого. Є «бабине» літо, коли сонячно і дуже тепло, а в повітрі носяться павутинки. Є ще чимало прикмет, як-от: «На Семена ясно — осінь буде погожою!», «Рано пожовкло листя на горобині — рання осінь і холодна зима».
Хлопчик. 30 вересня — свято Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії. У цей день жінки не починали важливої роботи. А ще чим тепліший і сухіший вересень, тим пізніше прийде зима.
Жовтень
Я — Жовтень! Ну, а в мене також є робіт багато:
Все зібрати в полі, у садках й гаю...
Щоб було що їсти в будень і у свято,
Й ще одну загадку маю я свою:
Все зачарувати — ось моя робота!
Фарбувати листя хочеться мені,
Щоб горіла всюди щира позолота
І палало листя в жовтому вогні.
Щоб краса довкілля серце звеселяла,
Від краси здавався неповторним світ.
Щоб запала в душу і не відпускала,
Ну а синь небесна кликала в політ...
Дівчинка. Назва місяця говорить сама за себе, адже в цей час усе в природі вбирається у жовтогарячий колір, і стає так гарно, немов у казці. На сонечку все іскриться і блищить, мов золото. Стоять замріяні жовті клени, чарівні берізки, червоно-жовті вишні. Тому і назвали цей місяць жовтнем! І в цьому місяці є також багато свят. Найголовніше з них — Покрова. Воно припадає на 14 жовтня. До цього дня треба було посіяти озимину і закінчити ще багато робіт. А ще казали: якою буде погода на Покрову, такою буде і зима. Якщо до цього дня не опало листя вишень, то зима буде теплою.
Дівчинка. Про жовтень є багато прислів’їв: «У жовтні гріє ціп, а не піч», «Жовтень як не з дощем, то зі снігом», «Грім у жовтні на малосніжну, м'яку і коротку зиму».
Листопад
Я — Листопад! Дружу з вітрами
І золото з дерев трушу.
Іду з холодними дощами
Та землю листям вкрить спішу.
І звірів спати повкладаю
Тих, що для них харчів нема.
Я добрий, я про все подбаю —
Не за горами вже зима.
Турбот у мене теж багато.
Йду по землі, щоб все зробить,
Щоб всім було життя, як свято,
Та щоб було земельці відпочить.
Чи знаєте ви прикмети листопада? (Діти називають прикмети.)
Дівчинка. А тепер, Осене, ми тобі вірші почитаємо, малюнки покажемо, бо люба ти нам і мила
Вірші про осінь
Хлопчик
Ще осінь гарна, соковита,
Тепло струмить повсюди.
А струни бабиного літа,
Йдучи, торкають люди.
І лине пісня, чари ллються,
Скрізь музика лунає,
В садах смачні плоди сміються —
Усе принади має.
Хлопчик
І неба синь, і ліс чарівний.
На дивну казку схожий.
Холодний, мокрий ранок дивний
І теплий день погожий.
Дівчинка
Розпустила осінь крила
І летить над світом.
Все довкіл позолотила,
Вбрала жовтим цвітом.
Наплодила павутиння —
Струни натяглися.
Дівчинка
Осінь як намалювати?
Ще й таку красиву...
Як цю казку передати
Від туману сиву?
А від сонця позолоту,
Блиск роси дзвінкої?
Маю я важку роботу,
Не було такої...
- Це наші учні намалювали осінь, щоб вона до нас завітала.
Дівчинка
Дерева стануть чорні й голі.
Квіток не буде вже ніде.
І заніміє все у полі —
Це пізня осінь надійде...
Осінь
Із червоних і жовтих листочків
Я сплітаю барвисті віночки,
Довгі коси вінком прикрашаю
І тихесенько пісню співаєм.
Пісня про осінь
Дівчинка
А на деревах лист жовтіє,
Співає в листі вітерець.
А в небі — синява бездонна.
Лиш хмарки де-не-де малі.
Як гарно всюди! О Мадонно!
Яка краса на цій Землі!
Жовтень. Щось ми засиділися. Чи не час нам потанцювати, як ви гадаєте? Хлопчик
Сплетемо вінок український
сьогодні Із айстр, чорнобривців, калини,
З жоржини та жита, із м’яти,
І закружляєм веселий танок.
Дівчата виконують танець «Віночок».
Дівчинка
Про осінь ми багато розказали,
Нового теж дізналися чимало.
Матусі рушниками хату вбрали,
І свято у домівку завітало.
Пора осіння — щедра і мінлива.
Хлопчик
Люблю весь світ і край свій веселковий,
Коли в природі сумно і бентежно.
Краса у пісні хай звучить чудовій,
Бо землю я свою люблю безмежно!
Вересень: Молодці, діти.. А тепер час і про дари осені згадати, бо ж вона подарувала їх стільки, що всіх відразу і не пригадаєш. Спробуємо деякі назвати.
Загадки
Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі (Морква). - Які корисні вітаміни має цей овоч? Сидить Марушка в сорока кожушках (Капуста). Ні чоловік, ні звір, а вуса має (Ячмінь). Без рук, без ніг, а пнеться на батіг (Квасоля). Під землею пташка кубло звила, яєць нанесла (Картопля).Товстий Гнат, при землі не знать (Буряк). Повна діжка жита п’ятачком накрита (Мак). Має шкур сім, витискає сльози всім (Цибуля). Є шапка, але голови нема. Є нога, але без черевика (Гриб)
Вересень. Молодці, всі загадки відгадали, а тепер погляньте на наш чудовий стіл! Осінь – чудова та щедра пора року.
Вчитель.
- Діти а чому осінь щедра пора року ? (Тому що осінь приносить нам урожай як на городі так і в садах). Зараз ми поласуємо гостинцями.
Розповідь дітей про страви
Учень.
Українська земле!
Де є краще? Де миліше,
Як не на Вкраїні?
Тут городи і сади,
Тут яблука і гарбузи,
Тут олія й буряк,
Тут ягоди червоні,
Тут пшениці золоті,
Ріки молочні,
Кавуни красносочні,
Худоба і птиця,
Всяка пашниця.
Учень.
Біжить стежина рушникова
У світ від рідного порога,
Біжить до чистої криниці,
У ній купаються зірниці,
І загляда на пишну вроду
Калина у прозору воду.
Учень.
В полях затихли луни,
Замовкли трактори,
А над зеленим руном
Розносяться вітри.
Л истопад. А чому це ви засумували? Я не такий вже сумний місяць!
Танець «Гопак» (Виконують хлопці)
Осінь. Добре попрацювали люди восени, щедро обдарувала осінь трудівників, є чим гостей пригощати. А головний дарунок осені — хліб, святковий коровай.
З хлібом у нас зустрічають гостей,
Хліб на весіллях цвіте в короваї,
І краще не має на світі вістей,
Ніж «хліб уродився у рідному краї».
Учень.
Коровай прийшов із поля.
Це — не тільки коровай,
Це — багатий урожай.
Під дощем і сонцем ріс,
Пахне сонечком він красним
І промінням теплим ясним. (Учень та учениця підносять гостям на рушнику коровай.)
Жовтень. Ось Закінчується наше свято! Хай біда і горе обходить наш дїм,
Доброго здоров’я зичимо усім.
Підсумок свята
Література
- Матеріали Інтарнет-ресурсів
- Журнал «Початкове навчання та виховання» № 27(175), вересень 2008 р.
| 